Школа раннього розвитку
Дитячий клуб «Лоло»
Київ 
 
228 - 98 - 19
 
 
Ми у соц-мережах: Детский клуб Лоло в Facebook    

Чого неможна говорити дитині

 Нажаль, дорослі часто не замислюються про те, що вони говорять дітям. Іноді навіть самі вдумливі батьки не помічають явної шкоди у своїх словах для маленької людинки. З іншого боку, деякі «шкідливі» фрази є навіть частиною виховного процесу, принципи якого передаються з покоління в покоління. В результаті ми маємо цілі соціальні групи, наділені букетом комплексів, дітей, які не слухаються батьків. Насправді, багато чого можна змінити, якщо правильно спілкуватись з дитиною.

Є декілька самих поширених помилок, яких припускаються батьки при спілкуванні зі своїм малюком, давайте будемо намагатись їх уникнути.
 
«Я тебе не люблю» 
Нічого окрім страху та безвиході ця фраза не викличе у малюка: «Я поганий, я нікому не потрібен». Ще один різновид: «Якщо не будеш слухатись, я тебе не буду любити». Дитина починає сприймати любов тільки як нагороду за гарну поведінку, тому не чекайте, що коли щось станеться в житті вашої дитини, вони прийде за підтримкою до вас.
 
«Ти залишишся один» 
Досить часто батьки, коли малюки не слухаються, кажуть що вони підуть, а крихітка залишиться один. Небезпека в тому, що дитина сприймає це так: «Я нікому не потрібен, мене не люблять». Як наслідок – замкненість, невпевненість у своїх силах та можливостях, відсутність віри в добро оточуючих та свою користь.

«Та кому ти потрібен!» 
Цей прийом використовується тільки з доброю метою, проте дає нехороших результат. Дитина боїться (Бабу-Ягу, міліцію, чужого дядю, собаку і т.д.), а батьки заявляють йому, що він нікому не потрібен, щоб заспокоїти малюка. Можливо, ваш син чи донька і заспокояться, але в маленькій голівці засяде думка про те, що вона така нецікава, непотрібна, погана і т.д., що навіть злому Бармалєю не сніданок і то не потрібна. 
В результаті у дитини формується занижена самооцінка, вона погано сходиться з людьми. 
 
«Не будеш їсти кашу, прийде Баба Яга та забере тебе!» 
Метод залякування в нашій традиції виховання досить міцно закріплений. Навіть на вулиці, коли дитина капризує, постійно зупиняються «добрі» дяді та тьоті, щоб сказати: «Не будеш слухатись маму, я тебе заберу!» Діти з почуттям гумору та міцними нервами через деякий час перестають реагувати на залякування, а мамі, що вперто обіцяє здати дитину в міліцію, просто перестає вірити. Більш тривожні малюки мажуть і постраждати, в них формується фобія, діти знаходяться в постійній емоційній напрузі, результат – нервовий зрив. Діти починають всього боятись.

«Ти поганий!» 
Батьки часто кажуть малюку, що він  жадібним, неслухняний, лінивий, в кінці кінців він починає вірити в це і поводити себе відповідно. Тому слід критикувати не дитину, а її вчинки. Не «ти поганий», а «ти погано зробив», нехай малюк відчує, що те, що сталось – це виняток, а він сам хороший, тому так робити більше не буде. Звісно, перш ніж прийти до цього, дитина ще не раз зробить поганий вчинок, але все таки дійде до висновку, що гарному малюку це не личить, та й розстроюється.

«Впадеш!», «Розіб’єш !», «У тебя не вийде, дай сама все зроблю» 
Такою підвищеною турботою батьки програмують свою дитину на невдачу. Поступово в нього складається думка, що він незграбний невдаха. Дитина перестає вірити в свої сили, робить все без бажання, адже всі його починання зразу ж обрубаються.
 
«Надійся лише на себе, на світі мало добрих людей, тобі ніхто ніколи не допоможе» 
В результаті дитина може стати агресивною, настовбурченою, замкненою, у неї наступають проблеми із спілкуванням. Він перестає довіряти людям, в тому числі й батькам, іншим родичам, друзям, якщо йому вдається їх взагалі завести. 
 
«Вітя гарний хлопчик, а ти – оболтус!» 
Діти дуже хворобливо відносяться до порівнянь. По-перше, в них виникає нездорове суперництво з іншими «кращими» дітьми. А, по-друге, вони починають відчувати ревнощі, сумніви в тому, що батьки його люблять, в тому, що мама й тато на справді люблять його, а не того, з ким зрівнюють.

«Чому ти отримав лише чотири, а не п’ять?» 
Теж критика, і хоча вона й без порівняння, все одно це дуже хворобливо для дитини. Ваш син (донька) починає вважати, що він не достатньо гарний для своїх батьків. Виходить, що добре, чи погано він зробив – все одно не гарно. Чим краща дитина, тим вищі вимоги, при цьому навіть гарний результат не визнається як такий, адже батькам всього мало. Мабуть, слід заохочувати дитину за старання й допомагати їй стати ще кращою.

«Роби що хочеш, мені все одно» 
Як би ви не були зайняті, як би вас не хвилювало повністю «доросле» питання про те, хто буде балотуватись у владу на найближчих виборах та що приготувати на вечерю, ви повинні намагатися приділити хвилинку уваги своїй дитині, якщо вона вас про щось питає, або хоче щось повідомити. Залишаючи малюка наодинці з його бажаннями, ви ризикуєте втратити зв'язок з дитиною, коли вона ще вам про щось розповідає. Малюку дуже важливо, що мамі й татові цікаві його справи. При цьому дитина починає перевіряти чи справді ват так байдуже, роблячи все, що ви не дозволяєте.

«На жаль, в мене зовсім немає для тебе часу» 
Дитині дуже боляче усвідомлювати, що вона та її інтереси знаходяться у батьків на десятому місці після роботи, обіду, подруги, телевізора та й ще багато чого. Тому, у випадку, якщо в даний момент ви дійсно не можете приділити малюку хвилинку уваги, то просто пообіцяйте, що ввечері обов’язково з ним пограєте і, що надзвичайно важливо, на справді знайдіть час для своєї любої дитини. Якщо ж маленька дитина постійно буде чути, що у батьків на нього немає часу, то буде шукати рідні душі серед інших людей, а мама й тато стануть для нього чужими.

«Ти повинен робити те, що я сказала, тому що я тут головна!» 
Насправді діти повинні знати та розуміти, чому і для чого вони щось роблять. Як і дорослі, які не хочуть чимось займатись чимось, не знаючи для чого це потрібно. Приділяйте увагу на пояснення, щоб дитина могла перейматись вашими бажаннями та прагненнями. Якщо ж ви самі не знаєте для чого ви щось робите, то швидше всього слід відмовитись від цього, оскільки для вас та дитини це не матиме ніякої користі. Якщо є ви не будете нічого пояснювати малюку, то, навіть, якщо він при вас буде вас слухатись, то із задоволенням переступить через заборону, коли вас не буде поряд. 

Критика вихователів та педагогів 
Як результат – важкі відносини з тим педагогом, якого мама не поважає. 

Критика друзів дитини
Необхідно поважати вибір вашої дитини, у протилежному випадку нерозуміння відділяє дитину та вона не хоче ділитись з батьками своїми проблемами.

Критика свого(єї) чоловіка (дружини) 
Дитина однаково любить своїм маму й тату, тому критику одного з батьків іншим сприймає надзвичайно хворобливо, хвилюється і за себе, і за батьків. Також, при тривалій та постійній критиці, наприклад, тата мамою, батько втрачає авторитет в очах дитини, а означає і вплив на неї. Часто критика в родині буває двосторонньою, що призводить до відсутності поваги до обох батьків.

«У всіх діти, як діти, а ти …»
Все не як у людей, неряха, розтяпа – подібні ярлики знижають самооцінку, і дитина дійсно починає їм відповідати. «У мене все не як у людей», «З моїм-то жахливим характером» - з роками відкликається луною несправедлива критика. Інша типова реакція – напад у відповідь. Дитина копіює поведінку батьків, починаючи критикувати їх самих: «Ви невдахи, нічого не розумієте, ваші погляди застарілі».

«Хлопчики (дівчатка) так себе не поводять!» 
Дівчинка повинна бути охайною та не лазити по деревам, хлопчик – не плакати та любити спорт. А інакше – будуть називати слабаком та нитиком або заміж не візьмуть. Постійно повторюючи це батьки нав’язують дитині певні стереотипи. І в дорослому житті хлопчик, який вже виріс, буде сприймати власну емоційність як щось недостойне, а дівчинка – відчувати комплекси через свою «нежіночу» професію або через недостатню прибраність квартири. Інший варіант – повне навмисне заперечення цих стереотипів. Наслідком рожевих платтячок, ляльок та бантиків, що занадто старанно нав’язувалися мамою, можуть стати джинси, коротка зачіска та презирство до «жіночих дурниць».